Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Така різка зміна звичних умов життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження. У дітей може порушуватися апетит, сон, настрій, інколи може підвищуватися температура тіла. У деяких дітей можуть спостерігатися розлади мовлення, погіршення поведінки.  Характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від багатьох факторів, зокрема:

• вік дитини – швидше адаптуються діти віком з двох років, до двох років адаптація проходить набагато важче. Важливо також, щоб цей період не збігався з епікризними (1 рік 3 міс., 1 р 6 міс.,  1 рік 9 міс., 2 роки, 2 роки 3 міс., 2 роки 6 міс.,  2 роки 9 міс., 3 роки);
• стан здоров’я та рівень розвитку (здорова дитина адаптується значно швидше, легше перенесе труднощі звикання до нових умов);
• індивідуальні особливості дитини (швидкість адаптації залежить від типу нервової системи дитини);
• досвід спілкування з дорослими та ровесниками (чим більше дитина перебувала з іншими, крім батьків, дорослими, спілкувалася з ними та іншими дітьми, тим легше буде дитині звикнути до умов ДНЗ).

Ознаками  адаптації дитини до умов ДНЗ є спокійний емоційний стан, бажання йти до дитячого садка, хороший апетит, спокійний сон, взаємодія з іншими дітьми, бажання спілкуватися як з однолітками, так і з дорослими.

Залежно від цих факторів виокремлюють такі ступені адаптації:

• Легкий – негативний емоційний стан триває недовго. У перші дні у неї погіршується апетит, сон, небажання йти на контакт з іншими дітьми. Поведінка дитини нормалізується протягом 10 – 15 днів.
• Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє (як правило на гострі респіраторні захворювання), але не важко, без ускладнень;
• Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація. Емоційним стан нормалізується досить повільно. За цей час дитина або іще раз хворіє, часто зі значними ускладненнями, або виявляє значні порушення поведінки (намагається сховатися, втекти,  кличе маму тощо). У таких дітей простежується негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточуючих дитячого садка в перші дні, пізніше переходить у байдужість, в’ялість, відстороненість.

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на зміни звичних умов життя.  Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини та потребує підвищеної уваги як з боку батьків та вихователів, так і з боку практичного психолога.

 

Рекомендації батькам з підготовки дитини до відвідування дитячого садка:

• Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й поступово наближайте його до режиму дитячого садка.
• Поступово формуйте у дитини навички спілкування з однолітками – ходіть до парку, на дитячі майданчики, до дитячого садка.
• Привчайте до самостійності та доступного її віку самообслуговування.
• Розповідайте дитині про дитячий садок та чому Ви хочете, щоб дитина туди ходила.

 

Пам’ятка для батьків із профілактики труднощів адаптації  дитини до ДНЗ:

  Батькам потрібно:

• поступово формувати в дитині звичку дотримувати певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах на початку відвідування дитячого садка;
• формувати навички самообслуговування (вміння самостійно їсти, одягатися, складати іграшки, одяг, тощо);
• розвивати ігрові навички та навички спілкування, поступово розширювати коло знайомств малюка;
• організовувати позитивне емоційне спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка;
• поступово збільшувати тривалість перебування дитини в ДНЗ (спочатку – тільки прогулянка, обід, через кілька днів – прогулянка, обід, сон і т.д.);
• розширювати коло близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а  й тато, сестра, дідусь – це полегшує прощання).

 

На допомогу батькам:

Дитину слід приводити до дитячого садка протягом 1-2 тижнів лише на 2-3 години.

Доречно дозволити приносити з собою улюблену іграшку, вигадати ритуали прощання, які використовувати щодня. Важливо йти, не затримуючись, не обертаючись – дитині легше буде відпустити вас. Пам’ятайте: Ваше хвилювання передається дитині. Під час прощання батьки повинні завжди демонструвати гарний настрій, відчувати себе впевнено, бути доброзичливими, повідомляти, коли заберуть дитину додому та обов’язково дотримуватись обіцянок.

Вдома слід похвалити дитину за час проведений в дитсадку, продемонструвати свою любов, підтримку.

 

Чого ні в якому разі не потрібно робити:

• погано відгукуватись про спеціалістів дитячого садка;
• залякувати дитину дитячим садком;
• виявляти стривоженість, хвилювання через повільне звикання дитини до умов дитячого садка;
• карати дитину через вередування в дитячому садку;
• забороняти спілкуватися з іншими дітьми.

 

Як слід спілкуватися з дитиною в період адаптації

Пам'ятка для батьків

• Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те, що вона плаче в мо­мент розлуки з Вами на порозі дошкільного закладу або ще вдома при згадці про необхідність йти до дитячого садка. Пам'ятайте, що дитина має право на таку реакцію. Водночас суворе нагадування ди­тині про те, що вона «обіцяла не плакати», теж зовсім не ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати слово. Тож ліпше ще раз нагадайте їй, що Ви невдовзі обов'язково прийдете й заберете її додому.
• Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на кшталт: «Ось будеш погано поводитися, знову до дитячого садка під­еш!». Місце, яким лякають, ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні безпечним.
• Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад за­галом у присутності дитини. Це може навести її на думку, що дитячий садок — це нехороше місце, у якому працюють погані люди. У такому разі тривожність дитини не зникне взагалі.
• Не обманюйте дитину, кажучи, що Ви прийдете дуже скоро, якщо на­справді їй доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи навіть повний день. Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде неско­ро, аніж марно чекатиме її цілий день. Адже в такому випадку вона може втратити довіру до найближчої людини.